Новий формат української нації

Павло Клімкін
08 октября 2018 12:04
424

Засоби масової інформації активно підхопили та досі іноді цитують мої слова про щорічний відтік населення в мільйон наших громадян. Мільйон українців. І саме зараз критично важливо продовжити цю тему — тему, яка ширша за трудову чи освітню міграцію.

Всі знають приклади Ірландії чи Вірменії — націй, які вже протягом багатьох поколінь мають серед розпорошених світом діаспор більшу кількість населення, ніж в самих країнах. Про це нам говорити рано. Але ж і наша реальність вражає: наразі ми оперуємо цифрою в 20 мільйонів українців (йдеться не лише про громадян), які на постійній основі живуть в інших країнах. Вже в осяжній перспективі половина всіх українців світу буде жити за кордоном. І це багато що змінює.

Втім, це історія не про цифри. Це історія про людей. Про те, де ми є та про те, де ми будемо. Про новий формат нашої нації. Адже цифрами оперують в своїх інтересах всі, до дискусії при цьому виявляється не готовий майже ніхто.

Люди виїжджають в пошуках кращого життя, часто думають незабаром повернутись і… нерідко не повертаються. Народжуються діти, які швидко асимілюються, відкриваються нові можливості (обумовлені підвищенням рівня саме легальної трудової міграції з України) і починається інше життя. Якщо батьки ще є трудовими мігрантами з українським громадянством, то їх діти часто юридично підпадають під поняття «закордонних українців» — тобто, це особи іншого громадянства (чи особи без громадянства) з етнічною прив’язкою до України.

І давайте припинимо звинувачувати українців в тому, що вони виїжджають лише за грошима. Моє особисте спілкування за кордоном свідчить, що не менш важливу роль тут грає і якість життя, і очікування на майбутнє для них самих і для їхніх дітей.

Сьогодні я хочу поговорити взагалі про всіх українців світу — і про наших громадян, які працюють в інших країнах, і про формальних закордонних українців, і також про фактичних. Тому що це люди, це українці, які не втрачають свій духовний зв’язок з Батьківщиною та бережуть свою ідентичність. Вони морально та матеріально підтримують наших військових, організовують численні протестні акції під російськими посольствами та на центральних площах світових столиць, борються разом з нами за звільнення наших громадян з російських в’язниць. Більше того, вони слухають українську музику, дивляться українське кіно, на свята варять борщ та ліплять вареники, а іноді збираються просто для того, щоб поговорити зі «своїми». Тобто, живуть тими самими темами та, водночас, тим самим болем, що й ми в Україні. Сьогодні на цьому напрямі вже активна Українська Греко-Католицька Церква, яка створює майданчики для діалогу, організовує діаспорні форуми, сприяє суботнім та недільним школам і навіть досліджує соціоекономічний вимір української міграції на науковому рівні.

Ми, зі свого боку, теж маємо усвідомити, що українська нація переживає фундаментальні зміни — в своєму місці проживання, але не в своїй душі. Підлаштуватись під це, налагодити діалог, задовольнити потреби — завдання нашої держави.

Вже сьогодні ми виділяємо певні кошти на такий необхідний нам зв’язок з нашими закордонними громадянами чи з нащадками наших емігрантів. Але це все ще крапля в океані. Створені навіть спеціальні урядові програми. Втім, проблема не тільки і не стільки в обсязі грошей, що виділяються. Адже так, ми навчилися допомагати українським школам та українським колективам за кордоном, але досі боремось з нашою бюрократією за зміну основоположних правил. Чого, наприклад, варте те, що ми не можемо направляти до українських шкіл за кордоном вчителів з України? А це дуже потрібно. Бо при всьому моєму ентузіазмі щодо дистанційної освіти прямий контакт з вчителем нічим не замінити.

Новий орган з питань трудових мігрантів, про який зараз так багато говорять, — що він може реально змінити? Ускладнити взаємодію з органами та міністерствами інших країн, забюрократизувати природний процес? Хіба цього ми хочемо? Я не проти створення окремої установи, але давайте спершу визначимось, що ми від неї очікуємо, і для кого вона, які ресурси вона має координувати. А головне — що може і має зробити держава, а що краще вдасться зусиллями громадянського суспільства та бізнес-сектору. Наше спільне наскрізне завдання в тому, щоб українська нація розвивалась як в Україні, так і за кордоном. Це має бути інший рівень та інші форми наших зв’язків.

Нам потрібно зрозуміти, що саме як держава ми маємо та можемо створити. Що нам варто підтримати. В якому напрямі думати: страхування, школи, збереження національної ідентичності? Ми поклали чимало зусиль та часу на створення Українського інституту — афілійованої з МЗС, але незалежної структури, яка має пропагувати нашу культуру за кордоном і не в останню чергу підтримувати наш зв’язок з закордонними українцями в широкому розумінні, ставати епіцентром життя громади. Структури, яка має стати аналогом Польського Інституту, Інституту Гете, Британської Ради — з філіями в ключових столицях, з масштабними культурними проектами, з викладанням української мови, врешті-решт. І що ми бачимо тепер? Український інститут не те, що не став державним пріоритетом — він навіть не став пріоритетом в фінансуванні. То про що ми взагалі говоримо?

Ми маємо вийти за межі простого консульського обслуговування та законного захисту прав наших громадян. Те, що завжди робило і робить МЗС — це, так би мовити, «обов’язкова програма». Але наші трудові мігранти, наші закордонні українці, наша діаспора — це активна творча сила, це наш національний ресурс, це те, чим ми не маємо права нехтувати. Я вірю в нашу майбутню синергію. І сподіваюсь на дискусію, до якої я, як завжди, відкритий.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ

12:56
Олег Винник проголосовал в Германии
Украинский певец Олег Винник проголосовал во втором туре выборов президента Украины на избирательном участке в Берлине.
12:52
В МВД отреагировали на демонстрацию бюллетеня Зеленским
В Министерстве внутренних дел прокомментировали действия кандидата в президенты Владимира Зеленского, когда тот показал свой бюллетень с отметкой.
12:25
В Праге все больше людей приходят на участок для голосования
В столице Чехии Праге все больше украинцев приходят на избирательный участок, чтобы проголосовать во втором туре на выборах президента Украины.
12:24
На Шри-Ланке погибли уже 185 человек
На острове Шри-Ланке в результате взрывов в церквях и гостиницах погибли уже 185 человек, еще 482 человека получили ранения.
12:14
Петр Порошенко проголосовал на выборах президента
Действующий президент Украины Петр Порошенко проголосовал на выборах во втором туре.
12:08
Андрей Парубий проголосовал на выборах
Спикер Верховной Рады Андрей Парубий проголосовал на выборах президента в Доме офицеров в Киеве.
12:03
Рефат Чубаров проголосовал на выборах
Глава Меджлиса крымскотатарского народа Рефат Чубаров проголосовал во втором туре выборов президента Украины.