У 206 дітей окупанти забрали батьків — обшуки та арешти у Криму: ZAMAN

Лемара не може стримати сліз, розповідаючи про свого чоловіка Вадима Бектемірова. На світанку 7 липня 2020 року до родини нагрянули окупаційні силовики.

Після обшуку Вадима забрали, давши лише попрощатися із сім'єю. Третя дитина — син Ахмад народився, коли батько був вже у в'язниці. У п'ятницю, 11 лютого цього року, російський Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Вадима Бектемірова до 11 років колонії суворого режиму.

До Криму чоловік приїхав із батьками у 1990 році, коли йому було 9. Захопився вивченням релігії. Закінчивши факультет арабської мови та літератури університету Аль-Джинан у Лівані, працював у Криму перекладачем. До арешту активно займався допомогою тим, кого переслідували окупанти, читав у мечеті дуа на підтримку сімей політв'язнів, організовував передачі заарештованим кримським татарам, ходив на судові засідання з політично мотивованих справ. Заробляв на життя чоловік торгівлею на Сімферопольському ринку. А з дружиною мріяв купити свій будинок, а не жити у батьків, і ростити дітей.

Таких дітей, у яких окупанти забрали батьків, у Криму 206. 9 з них додалося після обшуку 9 лютого цього року. 12 дітей народилося вже після арешту батьків. 27 потребують постійної медичної допомоги та ліків. А попереду — короткі зустрічі з батьками під час так званих «судів», рідкісні побачення у в'язниці, дні та роки без підтримки рідної людини. 

Однак є підтримка народу — підтримка небайдужих людей, які допомагають збирати гроші на одяг, ліки та навчання. А ще — пам'ять про щасливі хвилини з батьком і віра в те, що це розставання не назавжди.

«Ми сподіваємося, Іншала, що незабаром він повернеться, і ми, як і всі сім'ї, які залишилися без підтримки, будемо здійснювати свої плани, радіти та чекати, коли вони зайдіть у ці двері», — сподівається Лемара Бектемірова.