<p><span style="color:rgb(13, 13, 13); font-family:roboto,noto,sans-serif; font-size:15px">У перший день повномасштабного вторгнення він їхав на роботу порожнім трамваєм. Київ уже жив чутками, страхом і невідомістю. Люди говорили про десанти, диверсійні групи та бої в центрі міста. Тоді журналіст Юрій Мацарський зрозумів, що у світі, де важко відрізнити правду від чуток, його слово може як допомогти, так і нашкодити. Тому замість редакції він обрав інший шлях - військкомат. Вже наступного дня він стояв на позиціях зі зброєю і жменями набоїв у кишенях цивільного одягу. А згодом став людиною, яка допомагає іншим ветеранам розповідати свої історії через театр. Історії, які починаються на фронті, але продовжуються на сцені.</span></p>