У КримSOS оприлюднили дослідження щодо насильницьких зникнень у Криму з початку окупації

За 6,5 років російської окупації 44 людини стали жертвами насильницьких зникнень у Криму. Про долю та місцезнаходження 15 з них досі нічого не відомо.

ФОТО: КримSOS

Такі дані озвучила громадська організація КримSOS під час презентації дослідження, присвяченого 15 жертвам насильницьких зникнень в окупованому Росією Криму.

Зазначається, що у заході взяли участь родичі жертв порушень прав людини в окупованому Криму, представники органів державної влади України, правозахисники, спеціалісти у сфері міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини та міжнародного кримінального права.

За даними дослідження, до 11 з 15 згаданих випадків насильницьких зникнень є докази причетності державних органів РФ або підконтрольних їй формувань. Йдеться про Валерія Ващука, Івана Бондарця, Василя Черниша, Тимура Шаймарданова, Сейрана Зінедінова, Ісляма Джеппарова, Джевдета Іслямова, Федора Костенка, Мухтара Арісланова, Арсена Алієва, Ервіна Ібрагімова.

Щодо ще чотирьох випадків насильницьких зникнень наразі немає прямих доказів участі РФ. Йдеться про Ескендера Ібраїмова, Ескендера Апселямова, Руслана Ганієва та Арлена Терехова.

Координаторка «Медійної ініціативи за права людини» Марія Томак впевнена, що окупаційні «правоохоронні органи» не провели ефективного розслідування жодної з 15 справ насильницьких зникнень.

«По трьом випадкам де-факто «влада» в Криму навіть не порушила кримінальні справи. По дев’яти порушеним справам слідство було призупинено. Окрім того, у п’яти справах зафіксовані факти, що вказують на залякування родичів і свідків насильницьких зникнень з боку де-факто «правоохоронних органів», — повідомила вона.

Автори дослідження вважають, що перед українськими правоохоронними органами стоять численні перешкоди для проведення розслідування випадків насильницьких зникнень в окупованому Криму. Це відсутність урядового контролю над територією Криму, відсутність регулярних контактів свідків та родичів з українською владою, фактичний хаос в українській правоохоронній системі в першій половині 2014 року, втрата цінних доказів у зв’язку з часом, відмова багатьох свідків від своїх показань під тиском, а також проживання близьких і родичів на окупованій території та небажання деяких із них продовжувати розслідування через побоювання.

Як повідомляють активісти організації, звіт покликаний сприяти розслідуванню цих випадків, а також систематизувати та оновити інформацію про 15 осіб, місцезнаходження яких залишається невідомим.